RSS П'ятниця, 24.11.2017, 01:55


Безсалівcька
 загальноосвітня
 школа

 І - ІІІ ступенів


Меню сайту
Новини інтернету

Чи безпечне спілкування через ICQ?

Для чого потрібний антивірус

Міні-чат
Наше опитування
Дайте оцінку нашого сайту
Всього відповідей: 146
Система Orphus
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0

Сторінка соціально - психологічної служби

 

 

 

 

Поради батькам майбутніх першокласників

Методи роботи з «важкими» дітьми

Чому діти обманюють?

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей

Профілактика професійного вигорання

Дитяча агресивність і запобігання її виявам 

Закони розумно організованого сімейного виховання

Кодекс поведінки в конфлікті

 5 шляхів до серця дитини

Насильство в сім'ї

Професійний гороскоп

   Середіна Світлана Василівна,практичний психолог та соціальний педагог Безсалівської ЗОШ І-ІІІ ступенів  Кваліфікаційна категорія “спеціаліст".


Завдання практичного психолога


Сприяти всебічному розвитку психіки особистості школярів молодшого, середнього та старшого шкільного віку.
Визначення рівня розвитку пізнавальних процесів пам’яті, уваги, уяви, мислення, сприйняття.
Активізація прояву пізнавальної сфери учнів.
Діагностика та корекція девіантних проявів поведінки важковиховуваних учнів.
Психологічний супровід учнів 1-их, 5-их класів в процесі їх адаптації до навчання.
Психологічна допомога учням у їх професійному самовизначенню.
Корекція прояву дезадаптивних явищ серед учнів, що навчаються у системі профільного навчання.
Виявлення учнів із затримкою психічного розвитку та психологічна допомога цим учням.
Формування взаємної емпатії, поваги з метою згуртованості класного та педагогічного колективів.
Аналіз сімейного виховання учнів і його впливу на поведінку та навчальну мотивацію.
Формування взаємної стратегії поведінки між батьками та школою під час навчання і виховання учнів.
Психологічний супровід учнів 11-х класів у підготовці до ЗНО

Вище зазначенні завдання реалізовуються такими напрямками роботи як:

діагностична робота;
корекційно розвивальні заняття;
психологічні тренінги;
психологічні консультації;
просвітництво;
участь у роботі батьківських зборів;
відвідування та аналіз уроків.
Слід відмітити, що успішність вирішення важливих проблем навчально-виховного процесу, пов’язаних із недисциплінованістю, важковиховуваністю, неуспішністю, невстиганням, дезадаптацією учнів, залежить від єдності зусиль 5-ох сторін:
вчитель;
учень;
психолог;
соціальний педагог;
батьки.


      Практика показує, що відсутність взаємодії, узгодженості думки однієї із сторін утруднює розв’язання проблеми або ж з часом загострює її. Важливим є досягнення співпраці із батьками:
інформування змісту проблеми;
переконання їх щодо важливості вирішення;
вивчення основ сімейного виховання;
визначення обізнаності батьками особистісних якостей дитини.
     Необхідно зазначити, що саме сімейне виховання є «колискою» майбутнього розвитку особистості. Те, як батько з матір’ю прищеплять в свідомості дитини почуття відповідальності, поваги, взаєморозуміння, любові до ближнього, любові до праці, впливає на становлення такої «Я»позиції, яка відповідає суспільно прийнятим нормам життя.
Тому батькам в процесі виховання слід дотримуватись таких принципів:
виховувати дитину у взаємній любові зі сторони усіх членів сім’ї;
поєднання батьківської любові із розумним, доброзичливим покаранням словом, яке дає змогу дитині зрозуміти провину і не відчути себе приниженим. Уникайте фізичних покарань;
поведінка у відносинах між батьками чи іншими членами сім’ї є для дітей прикладом відносин із однолітками, в тому числі протилежної статті;
звички та навики культури поведінки дитини випливають, в першу чергу, із сім’ї;
залучати дитину до домашньої праці, пам’ятаючи, що «праця виховує людину», у праці реалізовуються можливості людини, встановлюються відносини між людьми, розвивається почуття відповідальності;
змалку прищеплювати любов до розумової праці, формувати мотивацію навчальної діяльності;
хвалити дитину за її добрі вчинки – це активізовує її життєвий потенціал, але не слід перехвалювати;
бути спостережливим до розвитку та прояву особистісних рис характеру дитини. Це допомагає шукати підхід у вихованні та передбачати можливі негативні наслідки поведінки;
привчати дитину розуміти та визнавати свою провину, а батьки повинні бути прикладом у цьому;
не захищати дітей, якщо вони провинились;
не потрібно боятись довіритись із проблемами у вихованні людині, яка може допомогти;
у межах школи слід звертатись по допомогу до психолога, соціального педагога, вчителів, адміністрації школи. 


                              Поради батькам: як підготувати дітей до школи


     Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.
В дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і своєю діяльністю, достатній рівень розумового розвитку і розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання.
Накопичення цих передумов - непроста справа. Що ж можна і чого не можна робити до школи?
Зовсім не слід:
•    до приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор в достатній кількості;
•    оцінювати все, що робить малюк, так, як повинна була б оцінюватися діяльність учня;
•    „проходити" з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.
Необхідно:
•    прищепити дитині інтерес до пізнання оточуючого світу, навчити
спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;
•    навчити його долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
•    вчити дитину слухати і чути оточуючих, поважати чужу думку, розуміти, що власні бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей - дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення.
Світогляд дитини, її знання - це все те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки - знання про навколишній світ, від найближчих його проявів, які вона безпосередньо засвоїла, і до віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо:
•    що знає дитина про себе (прізвище, ім'я, адресу), про свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), про своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, видатні люди);
•    що знає про явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати усі по порядку), місяці кожної пори року, їх загальна кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про сонце, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо; що знає дитина про світ; улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання, письменники, художники, композитори; що знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці - за своєю вихованістю-невихованістю; добротою, чуйністю-байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди; що знає дитина про сучасну техніку, транспорт.
Перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, із яких звуків складаються слова, які вона вимовляє. Вона повинна навчитися робити звуковий аналіз слів, тобто вміти назвати звуки, із яких складається слово.

 Шановні батьки, пам’ятаймо, що «жити на цій землі – означає мати проблеми, розв’язувати їх – означає рости інтелектуально»

5 шляхів до серця дитини.

Поради батькам

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

  • потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

 

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.

2. Вони поводять себе як діти.

3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше - ЛЮБИТИ!

Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність - синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір'ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров'я, це:

• дотик;

• ласкаві слова;

• ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших - є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама - це не одне й теж саме.

Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» - в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся - це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

  1. дотик;
  2. слова заохочення;
  3. час;
  4. подарунки;
  5. допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам'ятати, що до п'яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені було б приємно, коли ти...». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її - хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків - почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

 

Форма входу
Пошук
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Сапунов Артур Євгенійович
Оперуповноважений сектору кримінальної міліції у справах дітей Лохвицького РВ УМВС в Полтавській області, старший лейтенант

Контактні телефони: 93-16-47, 102

ЗНО 2017
Харківський регіональний центр оцінювання якості освіти

Тести ЗНО онлайн

Система Orphus
Створити безкоштовний сайт на uCoz
Copyright MyCorp © 2017
Відповідальна за сайт заступник директора школи з НВР Залужна Н. І.
Відповідальний за функціонування сайту Бохановський В. М.
Сайт створений 14.04.2009 р. Бохановським В. М.